Організація освітньо-оздоровчої роботи в закладі дошкільної освіти влітку.


/Files/images/41874-1u.jpg

Літо є найбільш сприятливим періодом для укріплення здоров’я, загартування та всебічного розвитку дітей. Для забезпечення успішного літнього відпочинку та оздоровлення дітей в умовах дошкільного навчального закладу необхідно визначити завдання роботи ЗДО на літо та провести відповідну підготовчу роботу, яка передбачає:

поповнення, поновлення матеріалів на теми „Поради лікаря Нехворійка”, „Рекомендації для дбайливих батьків”, „Загартування дітей влітку”, „На допомогу вихователям: працюємо влітку” тощо;

забезпечення груп дидактичними іграми для занять з дітьми на вулиці;

забезпечення груп іграшками для ігор з вітром, піском, водою;

інструктаж з питань безпеки життєдіяльності дітей, пожежної безпеки, охорони праці працівників закладу;

поновлення та фарбування обладнання на ігрових і спортивному майданчиках;

заміна або завезення піску в пісочниці.

Згідно до визначених завдань роботи дошкільного закладу на літній оздоровчий період, необхідно скласти та своєчасно погодити в СЕС і управлінні (відділі) освіти план роботи ЗДО на літній період, який схвалюється педагогічною радою закладу й затверджується наказом директора/ завідуючого ЗДО.

У плані роботи дошкільного навчального закладу висвітлюються:

- робота методичного кабінету (проведення консультацій, практикумів, підвищення фахової майстерності педагогічних працівників, тематичні виставки методичної літератури, випуск газет, розробка примірного тематичного планування роботи з дітьми та ін.);

- організаційно-педагогічні заходи (підготовка та проведення свят, розваг, днів і тижнів здоров’я; участь у міських заходах);

- робота з охорони життєдіяльності дітей;

- аналіз та контроль ходу літнього оздоровлення;

- співпраця з батьками вихованців;

- робота медичного кабінету (медико-профілактичні, оздоровчі заходи; санітарно-просвітницька робота; бесіди з батьками; випуск санітарних бюлетенів);

- адміністративно-господарська діяльність.

Завдяки чіткому плану забезпечується систематична, раціональна й ефективна робота всіх підрозділів, служб дошкільного навчального закладу, можливість поетапно реалізувати завдання підготовки закладу до нового навчального року, покращити рівень оснащеності педагогічного процесу та підготовленості кадрів.

Працівники дошкільного закладу організувують цілоденне перебування дітей на свіжому повітрі, відповідну віку тривалість сну і різних видів відпочинку. Тому, що повітря, сонце, вода, підвищення рухової активності дітей, збагачення їхнього харчування свіжими фруктами, овочами, ягодами – усе це забезпечує позитивний вплив на стан здоров’я дошкільників. При цьому необхідно пам’ятати про наявність відповідних температурному режиму та стану погоди одягу, взуття та головних уборів у дітей, забезпечення протягом дня повітряного та водного режиму дітей дошкільного віку.

Виключенням є такі несприятливі умови як:

- сильний вітер;

- температура повітря більше 35о С у затінку;

- злива, гроза;

- підвищений радіаційний фон тощо.

Основна мета роботи вихователя в літні місяці полягає у забезпеченні оздоровлення, збереження життя дітей та організації активної, змістовної, різноманітної та цікавої для них діяльності, під час якої формується дитячий колектив, засвоюються правила та виховуються позитивні навички культурної поведінки, накопичуються уявлення про навколишній світ та оточуюче середовище.

Вихователі забезпечують чергування спокійної та рухливої діяльності дітей, правильний розподіл фізичного навантаження протягом усього дня при умові дотримання наступної примірної структури: спокійна самостійна ігрова, пізнавальна діяльність дітей (спостереження, досліди), бесіди, екскурсії, організовані рухливі ігри, ігри з елементами спорту, спортивні розваги, спокійна самостійна ігрова діяльність, праця, самосійна художня діяльність.

Послідовність та термін різних видів діяльності потрібно змінювати із врахуванням певних умов: погода, вік дітей та характер передуючої діяльності.

Ранковий прийом дітей є найбільш сприятливим часом для введення дітей у загальний ритм життя дошкільного закладу, створення життєрадісного настрою.

У ранковий час передбачено індивідуальну роботу, організацію ігрової діяльності, бесіди з невеликою групою дітей та окремими малюками, спостереження за об’єктами та явищами природи, трудових доручень (чергування), різноманітної самостійної діяльності.

Вихователь планує та організовує різноманітну самостійну діяльність дітей за їхнім вибором: образотворчу діяльність з використанням пластиліну, олівців; розфарбовування; конструювання з будівельного матеріалу, паперу, природного матеріалу тощо.

В ранкові години з дітьми організовують навчально-пізнавальну діяльність (заняття):

- з фізичного розвитку – щоденно;

- з пізнавального розвитку

природничий напрямок – 1 раз на тиждень;

загально пізнавальний напрямок – 1 раз на тиждень;

- з художньо-естетичного розвитку

музика – 1 раз на тиждень;

малювання – 1 раз на тиждень;

ліплення (або аплікація) – 1 раз на тиждень.

У ті дні, коли плануються екскурсія в природу чи пішохідний перехід заняття з фізкультури не проводиться.

Протягом дня з дошкільниками

організовують:

ігри (з правилами, творчі, з природними матеріалами);

різні види праці;

спостереження;

забезпечують:

самостійна художня діяльність (музична, образотворча, театралізована, конструктивна);

самостійна пізнавальна діяльність;

самостійна ігрова діяльність.

Також з дітьми проводиться різноманітна трудова діяльність:

прибирання групової кімнати;

ремонт книг, посібників, настільно-друкованих ігор;

прання лялькової білизни, носовичків, стрічок;

виготовлення іграшок-саморобок;

праця в природі.

Для організації плідної життєдіяльності дітей необхідно продумати не тільки умови для виникнення самодіяльності та розвитку сюжетно-рольових, творчих ігор, але й прийоми навчання дітей ігровим діям, мотивацію трудової діяльності тощо.

Харчування дітей збагачене свіжими овочами, об 11-й годині діти пיють фруктові соки.

Оздоровчий вплив перебування на свіжому повітрі залежить від правильно організованої рухової активності дошкільників, яка в організованих формах діяльності повинна складати не менш ніж 50% всього об'єму добової рухової активності, а під час прогулянок за територію дошкільного навчального закладу – 35-40%.

В цей час з ними проводять рухливі/ спортивні ігри та розваги, у яких беруть участь усі діти групи. Тому їм пропонуються вже знайомі ігри. Нові вводяться та розучуються на фізкультурних заняттях. Вихователю необхідно пам’ятати, що не примусова активна участь дітей у такій грі створює у них радісний настрій та забезпечує її педагогічний, оздоровчій ефект. Для забезпечення оптимальної рухової активності дітей старшого дошкільного віку педагогам доцільно використовувати різні організовані форми занять фізичними вправами: рухливі ігри, спортивні вправи з елементами змагань, а також пішохідні прогулянки, екскурсії, прогулянки по маршруту (туризм).

Щоденно з усіма дітьми проводяться загартувальні заходи

Основне місце у другу половину дня займає різноманітна ігрова діяльність дітей. Планування роботи з організації сюжетно-рольових ігор з дітьми молодшого дошкільного віку має певні особливості: у календарному плані вихователь молодшої та середньої групи відображає не тільки створення умови для розгортання сюжетно-рольових ігор, але й прийоми навчання дітей діям з іграшками, показ певних ігрових дій, власну участь в іграх дітей. А вихователь дітей старшого дошкільного віку занотовує у плані прийоми, що стимулюють дітей до самостійності: вибір теми гри, розподіл ролей, встановлення позитивних, дружніх взаємин тощо.

Доцільними будуть розваги, які можна провести на свіжому повітрі: ляльковий, настільний театр; дитячі концерти; спортивні, музичні, літературні дозвілля; читання художньої літератури з подовженням, розповідання казок та ін.

Сюжетно-рольова гра - є одним із основний видів діяльності дітей в літній проміжок часу. Виникаючи на межі раннього дитинства та дошкільного віку, рольова гра інтенсивно розвивається та досягає в другій половині дошкільного віку свого найвищого рівня. Для якісного проведення ігрової діяльності керівники та педагогічні працівники дошкільних закладів мають приділити увагу предметно-ігровому розвивальному середовищу саме на ігрових майданчиках.

Нормативно-правова база

Законодавчі та нормативні документи з питань організації відпочинку та оздоровлення дітей

Закони України:

Про оздоровлення та відпочинок дітей від 04.09.2008 № 375-VI.

Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення від 24.02.1994 № 4004-ХИ.

Про захист населення від інфекційних хвороб від 06.04.2000 № 1645-Ш.

Про молоко та молочні продукти від 24.06.2004 № 1870-IV.

Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини від 23.12.1997 № 771/97-ВР.

Літній відпочинок дітей

Поради батькам

Літо прийшло! З ним ми пов’язуємо свої мрії про відпочинок, про виїзд на природу. Особливо хочеться порадува­ти літнім відпочинком дітей. Прагнення батьків оздоровити своїх дітей — ма­буть, сьогодні єдина сила, яка здатна це реалізувати.

Отже, літнє оздоровлення дітей — справа батьків.

Шановні, татусі та мами, даємо вам де­які поради щодо організації ігрової діяльності з малечею.

Виберіть найцікавіше з того, що ми вам пропонуємо, і ваша дитина отримає вели­ку користь.

Влітку сім’ї часто бувають «на при­роді». Природа буває різною. Наприк­лад, дача — це справжня природа.

«Пікнік» — от як це називається, коли вся родина на природу їде. Збираються на цю поїздку всі дружньо. Діти іграш­ки збирають, тато — спортивне й похідне спорядження, а мама — великий рюкзак з продуктами.

Отже, виїжджаючи на дачу, викорис­тайте час з користю.

На природі можна навчити:

• самостійності;

• нічого не боятися;

• плавати, бігати, стрибати;

• багаття розпалювати (тих дітей, що доросліші)-,

• розширювати знання про рослин, тварин, природні явища;

• отримувати емоційне задоволення.

Найчастіше на пікніку збираються

різновікові компанії. Тому нехай у вас у запасі буде декілька таких ігор, які всім цікаві і зрозумілі.

«Весела естафета»

Етап перший.

Мами й тата виборюють дистанцію і показують дітям спосіб пересування. Способів безліч: як пінгвін, як конячка, задки, боком, рачки, верхом на паличці, стрибаючи з м’ячиком, затиснутим між колінами.

Етап другий.

Дорослий тримає дитину за ноги, а вона виборює дистанцію на руках.

Етап третій.

Вибороти дистанцію з шишкою на голові (або яким-небудь іншим предметом).

Етап четвертий.

У цьому конкурсі беруть участь всі члени родини: тато, мама і дитина. Мама з татом зчіплюють руки так, щоб вийшов «стілець». На цей «стілець» всідається малюк і змагання розпо­чинаються.

Кожна родина добігає до домовлено­го дерева, оббігає його і повертається.

Якщо ви в сосновому лісі, то можна вибирати ігри з шишками.

«У кого більше шишок?»

Зібрати шишки. У кого більше, той і переможець.

«Влучний стрілець»

Відзначте лінію, від якої буде вести­ся стрільба. Поставте на невеликій відстані відро або капелюх, і нехай діти вправляються в метанні, закидаючи туди шишки.

«Скільки шишок, відгадай»

Побігали, пострибали, тепер час відпочити, посидіти біля багаття і погра­ти в спокійні ігри.

Покладіть кілька шишок у непрозорий пакет або мішечок і запропонуйте маля­там відгадати, скільки їх там, підказую­чи словами «більше» та «менше».

Не забудьте взяти з собою м'яч!

В які ігри можна грати із м’ячем?

Волейбол, футбол, баскетбол... А ще?

«Швидкий м'яч»

Усі великі та маленькі гравці стають у коло і починають передавати по колу м’яч. Поступово темп гри зростає.

Якщо хто-небудь із гравців м’яч упус­тив, він залишає гру і виходить з кола. Виграє той, хто залишився останнім.

«Дожени»

Всі гравці стають у коло. Два, які сто­ять один навпроти одного, тримають у руках по м’ячу.

За командою гравці починають пере­давати м’яч по колу в одному напрямку, намагаючись, щоб один м’яч наздогнав інший. Той, у кого виявиться два м’ячі, отримує штрафний бал.

Біля багаття

Діти з задоволенням допоможуть та­там розпалити багаття.

Попросіть їх зібрати хмиз і дрова. По­кажіть, як правильно розпалювати багаття.

Тут можна співати улюблені пісні, відгадувати загадки або грати в ігри зі словами.

«Зіпсований телефон»

Одна дитина придумує слово і гово­рить його на вухо сусідові, той передає почуте наступному гравцеві. Коли слово

«обійде» коло, останній гравець пови­нен його назвати вголос.

«Асоціації» .

«Асоціації» — для старших дітей.

Поясніть їм, що таке асоціації.

Наприклад, коли ми говоримо «зи­ма», то відразу згадуємо сніг. І так далі. Перший гравець вимовляє слово, а нас­тупний швидко говорить далі.

Скажімо «Слон — Африка», «Африка — Мавпа», «Мавпа — Зоопарк», «Зоопарк — Крокодил», Крокодил — Чебурашка».

Так від гравця до гравця слово буде трансформуватися.

На пляжі

Це ігри з водою та піском. Найблагодатніша пора для цих ігор — літо. З піском так цікаво гратися!

Кожен малюк з задоволенням будує, пересипає, ліпить. Дитина, якій 1,5—2 роки, ще не може по-справжньому ліпи­ти пасочки, тому сідайте в пісок — і ліпіть самі. Малюк буде бачити, як до­рослі це роблять, і намагатиметься наслідувати.

Покажіть маляті: ось сухий пісок, ось — мокрий. Сухий можна пересипати, а з мокрого робити будівлі.

На прогулянку беріть кілька відер різного розміру. Розповідайте маляті: «У велике відро поміститься багато піску, а в маленьке — мало».

Отже, чим зайнятися на піщаному березі?

Можна, наприклад:

• «закопувати» один одного в теплий пісок;

• ходити босоніж;

• будувати з вологого піску палаци і вежі;

• рити колодязі, тунелі;

• прокладати дороги для іграшкових автомобілів;

• робити пасочки і прикрашати їх;

• «варити суп» у відрі;

• разом з батьками робити піщані фігури;

• малювати пальцями або паличкою на вологому піску.

Пляж — це не тільки пісок, але ще й вода. Річка або море, озеро або басейн.

Перш, ніж ви прочитаєте про ігри у воді, згадайте правила.

1. Увага! Увага! Не залишайте дітей у воді без нагляду!

2. Надувні іграшки і приладдя для плавання розраховані тільки на те, що дорослий перебуває поруч з дитиною.

3. Стежте, щоб малюк не перегрівся на сонці.

4. Не забувайте напувати дітлахів водою, тому що на пляжі буває дуже спекотно.

Сьогодні є безліч плавальних присто­сувань для дітей.

Це надувні ходунки, нарукавники, ласти, жилети.

«Водний забіг»

Бігати у воді дуже непросто.

Грати краще на такій глибині, щоб во­да була тільки до щиколотки. Зазда­легідь перевірте, щоб на дні не було камінців.

«Змагання крокодильчиків»

Всі діти стають крокодилчиками, вони ходять руками по дну на мілководді (обов’язково під наглядом дорослих), наздоганяючи один одного.

«Щучки та карасики»

Мама або тато будуть щучкою, а діти — карасиками. Для рибок-малят

намалюйте на пляжі будиночки-кружечки.

Карасики весело граються на прос­торі і тут з’являється «щучка». Рибки біжать з води до своїх будиночків.

Для ігор з водою можна використати гумові надувні басейни, поліетиленові ванни й тазики, поміщати в них плава­ючі іграшки, пляшечки, баночки.

Зробіть з дітьми кораблики, нехай гу­мові ляльки «вчаться» плавати, а каче­нята живуть на пісочній фермі біля «ставка» — вкопаного в землю тазика.

Якщо дитина залишилася в місті?

Як зробити, щоб дитина цікаво прове­ла літо?

Нехай у неї завжди під рукою будуть різні фарби, фломастери, олівці, плас­тилін і глина.

Яскраві, соковиті фарби на малюнках говоритимуть про те, що з дитиною все добре.

Відвідайте з малюком всі музеї вашо­го міста.

Бувайте більше на свіжому повітрі. Познайомте дитину з комахами. Особ­ливості поведінки комах, незвичне заба­рвлення, способи польоту викликають великий інтерес у дітей. Спостереження за комахами сприяє розумінню дітьми взаємозв’язків живої і неживої природи і дбайливого ставлення до неї.

Читайте дітям вірші, оповідання, каз­ки, загадуйте загадки.

Відпочити зі своєю дитиною — це чу­дова можливість побути з нею наодинці, подивитися на неї іншими очима, по­радіти тому, як вона виросла і як бага­то її цікавить.

Консультації для батьків


Увага, гриби!
Отруєння грибами небезпечне для життя

Традиційний в Україні грибний сезон розпочався. Щороку серпень і вересень - найгарячіша пора у грибників. Традиційно, у цей час у медичних закладах реєструють найбільше випадків отруєнь грибами. Нерідко отруюються грибами, які більшість досвідчених грибників спокійно кладуть до кошиків.
Аналіз випадків отруєнь грибами в Україні свідчить, що більшість отруєнь обумовлені, вживанням пластинчатих отруйних грибів (насамперед, блідої поганки), які помилково сприймаються за їстивні печериці та сироїжки. Проте отруєння можуть спричинити їстивні гриби, які не пройшли належної термічної обробки або виросли на забруднених територіях чи уздовж швидкісних трас. Адже бліда поганка у багатьох регіонах просто не росте, наприклад, на півдні. Проте основні масові отруєння припадають саме на ці місцевості.
Помилитися ж досвідчені люди можуть, якщо збирають дуже молоді плодові тіла, коли ще не проявилися морфологічні ознаки. Наприклад, збирають сироїжки, а серед них може заховатися бліда поганка, яка ще не розкрилася і зовні їх нагадує. Тоді її можна помилково зірвати. Немало випадків, коли хворі потрапляли до лікарень після споживання голубінок, глив, сироїжок, синяків, парасольок тощо.
Необхідно правильно підготувати гриби до споживання. Багато пацієнтів стверджують, що варили гриби довго. Однак, важливо не тривале варіння, а декілька разів зливати відвар, бо він є найнебезпечнішим (щонайменше тричі, через кожні півгодини варіння), а лише після того продовжити готувати страви.
Найбільше насторожує медиків те, що постійно серед отруєних грибами хворих є діти, навіть однорічного віку, врятувати їх вдається дуже рідко. Також слід пам'ятати, що страви з грибів важкі для перетравлення. Їх не повинні вживати діти, люди з захворюваннями шлунково-кишкового тракту, печінки чи з хронічними захворюваннями інших внутрішніх органів.
Симптоми грибного отруєння різні:
1. Характерні ознаки отруєння - нудота, блювота, біль у животі, розлад шлунку, підвищення температури тіла - з'являються через 30-60 хвилин після вживання неякісних страв зі сироїжок, недоварених осінніх опеньків, сатанинських грибів, несправжніх дощовиків. Такі отруєння здебільшого не призводять до летальності, однак можуть мати серйозні наслідки для системи травлення, тому легковажити не можна.
2. Симптоми отруєння - галюцинації, розлад або втрата свідомості, порушення дихання та серцевої діяльності - з'являються через пів-дві години після вживання червоних мухоморів, волоконниць, отруйні речовини яких вражають нервову систему. Людина захлинатиметься від нападів сміху і потерпатиме від галюцинацій. Може навіть знепритомніти. Якщо постраждалому не надати медичну допомогу у перші години, то врятувати його життя складно.
3. Найбільш отруйними є токсини блідої поганки, мухоморів білого і смердючого, сморжів і деяких інших грибів. Підступність їх у тому, що отрута, потрапивши до шлунку, протягом тривалого часу (до 3-ох діб) може не викликати жодних симптомів. Ознаки отруєння можуть проявитися лише тоді, коли у шлунку не залишиться жодного сліду від грибів, а людина вже й забуде, що їх їла. Запаморочення, нудота, сильна спрага, судоми, посиніння губ, нігтів, похолодіння рук та ніг - все це виникає, коли отруйні речовини досягнуть мозку.
До смертельно небезпечних грибів належить і свинушка тонка, яка росте під Києвом, і багато прихильників "лісового м'яса" полюбляють її їсти. Однак, цей гриб надзвичайно небезпечний. Він спричиняє в окремих людей сильну алергічну реакцію, що призводить до захворювання крові. При отруєнні людина може померти за два тижні. Зараз цей гриб занесено до світового списку смертельно отруйних.
Отруєння цими неїстівними грибами переважно є смертельним навіть при своєчасному зверненні за медичною допомогою. Смертельною вважається навіть мінімальна доза отрути. Тому обов'язково треба мити руки після дотику з грибами. Немало випадків, коли отрута передавалась на інші продукти через немиті руки.
В зарубіжних країнах випадки отруєнь дикорослими грибами трапляються рідко, оскільки ніхто не збирає грибів у лісах. Щоб бути спокійним за себе і свою родину, краще споживати печериці та гливи, вирощені у теплицях.
Рекомендації для грибників:
В Україні зустрічається близько 80 видів неїстівних шапинкових грибів. Приблизно двадцять із них - особливо небезпечні для життя людини.
Щоб не отруїтися дикорослими грибами:
1. Найкраще відмовтеся від споживання дикорослих грибів, як від продукту взагалі, а споживайте штучно вирощені печериці, гливи, купуючи їх в магазинах.
2. Не купуйте гриби на стихійних ринках чи у продавців на автошляхах. Безпечніше купувати гриби на стаціонарних ринках, де вони проходять відповідний контроль.
3. Якщо Ви все ж відправились до лісу збирати гриби, то обов'язково врахуйте наступне:
• Ніколи не кладіть у кошик грибів, яких не знаєте; остерігайтеся пластинчатих грибів.
• Не збирайте старих, перезрілих або дуже молодих грибів, у яких нечітко виражені морфологічні ознаки, а також тих, що ростуть поблизу швидкісних трас чи на радіаційно забруднених територіях.
• Під час посухи грибів краще не брати взагалі. У спекотну погоду змінюється обмін речовин в організмі гриба, він втрачає воду, накопичує токсини.
• Уважно перевірте зібрані гриби перед тим, як починати готувати страву або робити заготівлі.
• Не вживайте сирих грибів.
• Відібрані гриби спочатку промийте та відваріть декілька разів у підсоленій воді (не менше трьох) протягом 30 хвилин.
• Готові страви з грибів зберігайте на холоді в емальованому посуді, але не більше доби.
• Гриби - не дитяча їжа, тому не давайте грибних страв малолітнім дітям. Не можна вживати грибів вагітним та жінкам, що годують груддю.
• Ніколи не застосовуйте „домашніх" методів визначення отруйності грибів з використанням цибулини або срібних ложок - вони помилкові. Срібло темніє від взаємодії з амінокислотами, які є й у їстівних, і в отруйних грибах, а колір цибулі змінюється під впливом ферменту тирозинази, який також міститься в усіх грибах.
Якщо після споживання грибів почуваєтесь погано чи помітили нездорові ознаки у своїх близьких (нудота, блювота, головний біль, галюцинації, біль у животі):
- Негайно викликайте "швидку допомогу". До її приїзду промийте шлунок 1-2 л розчину марганцівки або сольового розчину, можна зробити очисну клізму. Пийте багато рідини.
- Навіть при полегшенні стану обов'язков зверніться до найближчої лікувальної установи.
- Недоїдених грибів не викидайте. Їх аналіз допоможе лікарям швидше визначити вид отрути, яка потрапила в організм.
Ніякого самолікування! Бо чим більше токсинів потрапить у кров, тим важчим буде перебіг отруєння.



Отруйні ягоди та рослини.

Чого тільки не знайдеш в наших лісах восени – і гриби, і ягоди, і горіхи. Тільки збирати лісові багатства треба з оглядкою, адже небезпечними можуть бути не тільки гриби, але і ягоди, серед яких є чимало зовні вельми привабливих, але вкрай отруйних. Дозріваючи в кінці літа, вони до самих холодів зберігають красу і спокушають подорожніх. Одними з найбільш небезпечних лісових ягід вважаються ягоди вовчого лика або волчеягодник звичайний (Daphne mezereum). Це невисокий чагарник з вузькими листками, скупченими на кінцях гілок. Великих заростей, як правило, цей чагарник не утворює. Росте у хвойних (переважно ялинових) і листяних лісах, по долинах річок, на вирубках і гарі, в гірських тінистих лісах. Отруйні всі частини рослини, але особливо небезпечні ягоди: смертельна доза для людини – всього 10-15 штук. Дозріваючи в кінці липня – серпні, яскраво червоні (рідше жовті) ягоди вовчого лика міцно, немов приклеєні, сидять на гілках. Вони являють собою соковиті кістянки завбільшки з горошину з яйцевидної темно-бурого блискучою кісточкою всередині. Ці ягоди містять мезерін (токсична смолиста речовина, що надає сильний подразнюючу дію на шкіру та слизові оболонки), а також інші речовини, що викликають підвищену кровоточивість. При отруєнні ягодами спочатку виникає відчуття дряпання і печіння в роті і гортані, потім з’являються болі в шлунку, спрага, нудота, блювота, посилюється слинотеча. Трохи пізніше починається пронос з кров’ю, з’являються запаморочення, різка слабкість. Артеріальний тиск знижується, виникають судоми, потерпілий втрачає свідомість. Смерть може наступити від гострої серцевої недостатності.
У серпні-вересні дозрівають кулясті синювато-чорні ягоди купени запашної (Polygonatum odoratum). Це трав’яниста рослина з дугоподібно нахиленим вгорі стеблом заввишки до 65 см, з довгасто-овальними або яйцевидними, злегка загостреними листками. Зустрічається в сухих хвойних і березових лісах, а також серед чагарників. Симптоми отруєння ягодами купени: болі в животі, нудота, блювання, пронос і т. д.
Вельми отруйні і ягоди воронячого ока (Paris quadrifolia) – багаторічної трав’янистої рослини з прямим стеблом заввишки 15-30 см. Якщо набредеш на нього в другій половині літа, перше, що кидається в очі, – одна-єдина синювато-чорна велика (до 2 см в діаметрі) ягода, що сидить на кінці стебла. Саме через неї і отримало цю рослину свою назву. Зростає вороняче око в листяних, змішаних і хвойних лісах, а також серед чагарників. Ягоди відрізняються неприємним запахом і гіркуватим смаком. Речовини, що містяться в них, викликають порушення діяльності серця, пригнічення центральної нервової системи і виражене подразнення слизових оболонок шлунково-кишкового тракту. З’являються печіння в роті, біль в животі, блювота, пронос, головний біль, наголошується уповільнення, а потім почастішання і порушення серцевого ритму, різке зниження артеріального тиску.
Ще одне дуже отруйна трав’яниста рослина – беладона, чи сонна трава, або красавка (Atropa belladonna). Його поодинокі екземпляри або невеликі зарості зустрічаються в гірських лісах Криму, на Кавказі і на південно-заході Росії. Ягоди беладони чорні, блискучі (як би лаковані), завбільшки з вишню, з безліччю насіння в синьо-фіолетового м’якоті, що має солодкувато-кислуватий смак. Вони містять сильнодіючі алкалоїди та викликають гостре психічне і рухове збудження з галюцинаціями і маренням, судоми і втрату свідомості. Шкірні покриви стають червоними і сухими, зіниці розширюються, підвищується температура тіла, наголошується прискорене серцебиття. Через сухість у роті ковтання не може, голос робиться хриплим. Порушується зір: з’являються двоїння в очах, тимчасова далекозорість.
Всім добре відомий конвалія травнева (Convallaria majalis), що має ні з чим не порівнянний п’янкий аромат, також вельми отруйний. Вірніше, небезпечні його червоні м’ясисті ягоди, що дозрівають в кінці липня – серпні. Перший симптом отруєння – блювота, потім виникають болі в шлунку, пронос. При важких отруєннях спостерігаються порушення серцевого ритму, розлади зору, судоми і втрата свідомості. Може наступити смерть від гострої серцевої недостатності.
При зборі ягід слід пам’ятати і про такий підступний рослині, як белокрильник болотний (Calla palustris). Він зустрічається на трав’янистих і осокових болотах, по сирих берегах річок і озер. Його червоні, багатонасінні і зібрані в качан ягоди містять речовини, які надають подразнюючу дію на слизові оболонки. Після їх вживання з’являються нудота, блювота, слинотеча, болю в животі, пронос. Виникають задишка, прискорене серцебиття і судоми.
Отруїтися можна і незрілими ягодами пасльону солодко-гіркого (Solanum dulcamara). Цей напівчагарник росте в дубово-ясеневих і вільхових лісах, в заростях чагарників, по берегах водойм і в сирих ярах. Саме в його незрілих ягодах міститься найбільша кількість алкалоїдів, що викликають порушення функцій шлунково-кишкового тракту (блювота, пронос), а також головні болі, підвищення температури тіла, розширення зіниць, психомоторне збудження і галюцинації.
Неїстівні і плоди жимолості лісової (Lonicera xylosteum) – на відміну від жимолості садової, яку розводять заради корисних і смачних ягід. Темно-червоні, що сидять попарно ягоди дикої жимолості, звані в народі «вовчими», густо вкривали гілки чагарника в липні – серпні.
Отруйні ягоди небезпечні насамперед для тих, хто не знає їх «в обличчя» і недосвідчений у властивостях лісових рослин. Вирушаючи до лісу, пам’ятайте, що ні в якому разі не можна збирати, а тим більше є невідомі вам ягоди, як би вони не були привабливі. Якщо все-таки отруєння сталося, необхідно якомога швидше промити шлунок, викликавши блювоту. Для цього спочатку слід випити 2-4 склянки води. Можна використовувати водну завись активованого вугілля (2 ст. Ложки на 0,5 л води), або слабкий розчин марганцівки, або розчин кухонної солі (1/2 ч. ложки на склянку води). Процедуру потрібно повторити не менше 3-4 разів, після чого для зв’язування і знешкодження отрут прийняти активоване вугілля, якщо його немає – трохи чорних сухарів, потім – крохмальний розчин, або збитий яєчний білок, або молоко (що є під рукою). Потім прийняти сольове проносне – сульфат магнію або натрію (25 г на 2-3 склянки води) і зробити очисну клізму. Після цього треба терміново звернутися до найближчої лікувальної установи.



Тепловий та сонячний удар

Перегрівання організму – це хворобливий стан, що може виникнути внаслідок тривалої дії на організм підвищеної температури зовнішнього середовища (на виробництві, в умовах, які утруднюють тепловіддачу з поверхні тіла, в районах з гарячим кліматом). спека може призвести до теплового та сонячного ударів. Тепловий удар – це загальний перегрів організму через розлад терморегуляції під впливом надлишку тепла. Сонячний удар – ураження центральної нервової системи внаслідок інтенсивної тривалої дії прямих сонячних променів на голову. Що сприяє перегріву: фізичні навантаження та інтенсивна робота м’язами, цупкий і теплий одяг, підвищена вологість повітря, мала швидкість руху повітря, недостатнє вживання рідини.
Ознаки теплового удару: сонливість, позіхання, похитування, розлад мови, червоне обличчя, важке дихання. Якщо у цій стадії не надати хворому допомоги, він знепритомніє, його шкіра стане холодною, хоча пульс буде під 160 ударів за хвилину, а температура тіла підніметься до +40-41 градусів. Дихання у цій ситуації стає поверхневим, з хрипами та стогонами. Людина може померти від зупинки дихання чи серця. Ознаки сонячного удару: розбитість, в’ялість, головний біль і запаморочення, розлад зору, шум у вухах, нудота і блювота, почервоніння обличчя, висока температура тіла (+38-39 градусів), дуже часті удари пульсу та дихання. У важких випадках – галюцинації, кома, смерть. Причини перегрівання організму. Поняття теплового та сонячного ударів Причинами перегрівання організму є порушення тепловіддачі в районах зі спекотним кліматом, на виробництвах із високою температурою, у приміщеннях, що не провітрюються. Перегріванню сприяє і утворення тепла у процесі виконання фізичної роботи, особливо в одязі з синтетичних волокон, що перешкоджає випаровуванню поту. Такі умови викликають у людини тепловий удар або, якщо людина знаходиться на сонці, сонячний удар. Тепловий і сонячний удари — це патологічні стани, що супроводжуються сильним головним болем, головокружінням, загальною слабкістю, зблідненням, сповільненням рухів. Можливі нудота, блювання, короткочасна втрата свідомості, підвищення температури тіла до +40-+41°С. При подальшому впливі високої температури шкіра обличчя й губ синіє, посилюється задишка. Пульс стає слабким і може зовсім зникнути. З'являються занепокоєння, марення, галюцинації та судороги. Якщо у людини з'явились ознаки перегрівання, необхідно одразу ж викликати лікаря. Людину, що отримала тепловий чи сонячний удар, потрібно покласти у прохолодне місце, підійняти її голову, розстебнути одяг. Для збільшення тепловіддачі на лоб покласти холодний компрес і змочити одяг водою. Якщо людина не знепритомніла, корисно дати їй міцний холодний чай, холодну воду. У випадку зупинки дихання і серцевої діяльності необхідно до прибуття лікаря почати зовнішній масаж серця і штучну вентиляцію легень. Для запобігання перегріванню на сонці голову обов'язково слід прикривати світлим головним убором, що добре відбиває сонячні промені. Значне перегрівання організму, що виникає в тих випадках, коли порушується тепловий баланс і віддача теплоти, яка надходить ззовні, і тієї, яка утворюється в організмі, з певних причин утруднена. Перегріванню сприяє підвищена температура повітря, його значна вологість, одяг, виготовлений із прогумованих і брезентових тканин, надмірне фізичне навантаження, нестача води для пиття.
Сонячний удар — різновид теплового. Він виникає в тому випадку, коли людина з непокритою головою тривалий час знаходиться під прямим сонячним промінням. Його виникненню сприяє загальне перегрівання організму. Симптоми. Погіршення самопочуття, слабкість, розбитість. Відчуття сильного жару. Почервоніння шкіри. Рясне виділення поту. Посилене серцебиття, задишка, пульсація і важкість у скронях. Запаморочення, головний біль, іноді блювота. Температура тіла підвищується до 38-40 °С. Частота пульсу досягає 100-120 ударів за хвилину. При подальшому зростанні температури до 40-41°С пульс збільшується до 140-160 ударів за хвилину, зростає збудження, рухове занепокоєння, зменшується пітливість, що вказує на зрив пристосувальних реакцій. У важких випадках теплового удару можливі затьмарення свідомості, аж до повної втрати, судоми різних груп м'язів, порушення дихання і кровообігу. Можуть бути галюцинації, марення. Шкіра суха, гаряча, язик теж сухий, пульс слабкий, аритмічний. Дихання стає поверхневим і нечастим.
Засоби профілактики та перша допомога
Щоб уникнути теплового і сонячного удару, не слід перегріватись, не витрачати води і солей з організму, влітку носити головний убір, переважно білого кольору. У спекотну погоду слід збільшувати в добовому раціоні кількість води і солі, не рекомендується їсти жирну, висококалорійну їжу. Якщо при тепловому ударі не надати своєчасної допомоги, можливе настання смерті. Смерть настає внаслідок порушення дихання і кровообігу. Швидко перенести потерпілого в прохолодне місце, покласти на спину, піднявши дещо ноги, зняти або розстебнути одяг. Змочити голову холодною водою або покласти на неї змочений холодною водою рушник, холодні примочки на лоб, тім'яну ділянку, потилицю, на пахові, підключичні, підколінні, пахвові ділянки, де зосереджено багато кровоносних судин. Можна зробити вологе обгортання або протерти тіло потерпілого шматочком льоду, облити його прохолодною водою, але обережно і не довго. Температура тіла потерпілого не повинна бути нижча від 38 °С. Якщо людина не втратила свідомість, їй потрібно дати міцного холодного чаю або холодної підсоленої води (1/2 чайної ложки солі на 0,5 л води). У важких випадках слід одразу зважити на характер дихання потерпілого, перевірити, чи не порушена у нього прохідність дихальних шляхів. Виявивши, що язик запав, а в роті є блювотні маси, повернути голову потерпілого на бік і очистити порожнину рота бинтом або носовою хустинкою, накрученою на палець. Якщо дихання слабке або його немає взагалі, терміново почати робити штучне дихання методом «рот у рот» або «рот у ніс» до появи самостійного глибокого дихання. Якщо ж при цьому не відчувається пульс, а зіниці розширені і не реагують на світло, слід провести весь комплекс реанімації—штучне дихання і непрямий масаж серця.

Кiлькiсть переглядiв: 77

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.